Іван Драч

Балада про соняшник

           В соняшника були руки і ноги,

           Було тіло, шорстке і зелене.

           Він бігав наввипередки з вітром,

           Він вилазив на грушу,

           і рвав у пазуху гнилиці,

           І купався коло млина, і лежав у піску,

           І стріляв горобців з рогатки.

           Він стрибав на одній нозі,

           Щоб вилити з вуха воду,

           І раптом побачив сонце,

           Красиве засмагле сонце,-

           В золотих переливах кучерів,

           У червоній сорочці навипуск,

           Що їхало на велосипеді,

           Обминаючи хмари на небі...

           І застиг він на роки й століття

           В золотому німому захопленні:

           - Дайте покататися, дядьку!

           А ні, то візьміть хоч на раму.

           Дядьку, хіба вам шкода?!

           

           Поезіє, сонце моє оранжеве!

           Щомиті якийсь хлопчисько

           Відкриває тебе для себе,

           Щоб стати навіки соняшником.