Павло Тичина

Ви знаєте, як липа шелестить

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї...

«Я твій»,— десь чують дідугани.

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

1911

Арфами, арфами

Арфами, арфами —

золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Думами, думами —

наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій

Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Стану я, гляну я —

скрізь поточки як дзвіночки, жайворон

як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Любая, милая,—

чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям

вкрай.

Там за нивами:

Ой одкрий

Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

1914

О панно Інно

О панно Інно, панно Інно!

Я сам. Вікно. Сніги...

 Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? Давно. Цвіли луги...

 О панно Інно, панно Інно,

 Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

 Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

 Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

 І раптом — небо... шепіт гаю...

 О ні, то очі Ваші. Я ридаю.

Сестра чи Ви? Любив...

1915